Історія писанки

Прадавні звичаї розмальовувати навесні яйця у слов’янських та інших народів з’явились у світі ще до прийняття християнства в язичницьких віруваннях як атрибути весняних культових народних обрядів, пов’язаних із пробудженням землі навесні. Саме з цих весняних культових обрядів християни й запозичили роль яйця як життєдайної сили.

Поряд із деревом життя яйце – предивна тайна: з прозорої рідини та жовтка з’являється у світ живий організм. Це чи не найбільш дивовижний об’єкт культу.

Різні народи шанували яйце як символ життєдайності, створили власну атрибутику його звеличення. Яйце фарбували, прикрашали, возвеличували у Стародавньому Єгипті, Греції, Римі навколо нього створено безліч міфів і легенд індіанськими племенами Америки, племенами Стародавнього Китаю. Та жоден із народів не зміг зберегти, донести і втілити свої автохтонні уявлення, символи життя так виразно й майстерно як український.

Писанкарство – стародавнє народне мистецтво, пов’язане з дохристиянськими обрядами зустрічі весни та початку нового року.

Писанка – символ Сонця, любові, краси, радості, відродження нового життя. Кожен елемент писанки символізує древні космогонічні уявлення наших предків, що збереглися з часів Трипільської культури.

Зараз вона стала символом радості і віри у світле Воскресіння Христове.

Починають писанкарювати на свято Срітення (15 лютого). За традицією, писанки пишуть дівчата й жінки

Писанок у їжу не вживають тому, бо їх ввіжіють оберегами. Їх тримають в оселі на почесному місці протягом багатьох років. З писанок та крашанок починався великодній сніданок. Зустрічаючись на Пасху, люди вітаються один з одним словами «Христос воскрес!» У відповідь чується радісне “Воістину воскрес!”. За давньою традицією після цього люди тричі цілуються і вручають одне одному писанки. Дівчата вмивалися водою, в яку опускали крашанку чи писанку, щоб бути гарними. Також писанки служили для святкових розваг, ігор дітей та молоді.

Писанки використовували як символ кохання, даруючи їх юнці.

Що не край – то звичай

У Франції улюблені великодні солодощі – це вироби із шоколаду: яйця, білі й темні зайчики, курчата, рибки – символ Христа, і дзвони? Є така легенда, що у Велику п’ятницю дзвони з усієї Франції летять до Ватикану, щоб принести туди всю скорботу, яку християни відчувають у день хресної смерті Ісуса. Повертаються дзвони у Великодню неділю, тому від п’ятниці до неділі всі дзвони Франції мовчать.

У Європі діти дуже люблять на Великдень їсти: зайців! Шоколадних, правда. Батьки купують таких великодніх зайчиків і шоколадні яйця та ховають їх у садочку біля хати. Великоднього ранку діти біжать шукати солодощі.

У Данії на Великдень діти відсилають своїм друзям та родичам листівки зі смішними віршиками-дражнилками. Прикрашають листівку проліском – першою весняною квіткою. А замість підпису ставлять крапки – скільки букв в імені автора, стільки й крапок. Доводиться відгадувати! Уявіть, як усі сидять за великим столом, прибраним у жовте та зелене – це традиційні великодні кольори датчан, – і намагаються здогадатися, хто ж це написав. Бо якщо здогадаються, то автор має подарувати крашанку тому, хто отримав листівку-дражнилку.

Найбільша писанка – пам’ятник – знаходиться в Канаді. Її виготовили на згадку про тих українців, що першими приїхали до Канади, і встановили на площі у містечку Вегревілль. Її висота – аж десять метрів!

Писанка - це яйце, розписане традиційними символами, які нанесені за допомогою воску і барвників. В писанкарстві існує певний, віками вироблений набір символів, кожен з яких має своє значення. Існують також правила поєднання символів та символіка кольорів.

Мальованка - це розписане яйце, малюнок та колір якого, на відміну від писанки, не підкоряється традиціям, а наноситься майстром на власний розсуд.

Різниця між ними полягає в тому, що писанка традиційно має магічне, обрядове значення, а мальованка - ні.

Символічне значення писанки складається з трьох складових частин: 1) із значення самого яйця, у якому є живий зародок півня (сонячної птиці); 2) із значення написаних на ньому символічних знакі; 3) із значення кольору писанки.

Символіка кольорів

Червона барва символізує радість життя, жагучу любов, а частіше всього, як зазначає Одарка Онищук у книзі “Символіка української писанки”, для молодих – надію на одруження.

Жовтий колір – то сонце і зорі, місяць і урожай, приріст покоління. Він випромінює тепло і радість...Завжди жовтого кольору пшеничні колоски, зоря, коники та олені - все те що несе тепло і радість.

Зелена фарба символізує весну, воскресіння природи.

Блакитний колір символізує воду і повітря, а також здоров’я.

Чорний не завжди є символом нещастя, скоріше наголошує на суворій правді життя. Чорний з білим означає пошану до померлих.

Орнаменти писанок

1.Солярні орнаменти. Найголовнішим у язичників був культ сонця. Відповідно його зображення було основним на писанках. Спочатку сонце мало форму «тринога». Цей орнамент був схема­тичним позначення птаха, який, як і сонце, був мешканцем неба. Пізніше сонце малювали у вигляді хреста, поступово ускладнюю­чи його зображення.

Наприклад, намагання передати «хід» сонця по небу зі сходу на захід створило свастику. Деякі дослідники підмітили, що в різ­них традиціях свастика має протилежний напрямок зломів. Вони надали цьому значення добра і зла, якщо рух за сонцем — це до­бро, проти — зло.

Пізнішим зображенням сонця стало коло, коло з променями, «павуки», «ружі», тобто ми спостерігаємо ускладнення орнаменту через його геометризацію.

2. Геометричні орнаменти. Ще однією природною стихією, яка викликала страх і повагу в давніх людей, була вода. Вода була на землі, падала з неба. Вона могла нести родючість і руйнацію. Тому її треба була відводити чи навпаки притягувати до полів тощо.

Хвиляста лінія без кінця чи меандр (безконечник) була сим­волом води. Богом земних вод був Змій, тому саме йому припису­вали магічну силу запліднення. Зображення Змія (Хвиляста лінія) на писанках мало на меті задобрити його і збільшити приплід ху­доби Модифікацією зображення Змія еспіраль або сигма (латинська літера 8).

Трикутники з гребінцями, грабельки позначали воду, яка па­дала з неба. Люди шукали графічні засоби передачі форми хмар і дощу, їх змістової складової, яка несла врожайність на поля. Саме поле позначалося заштрихованим трикутником, ромбом чи квадра­том

3. Рослинні орнаменти. Земна рослинність позначалась орна­ментом, який умовно назвали сосонкою. Він виконувався як гілоч­ка ялинки або верби. Згодом цей мотив ускладнювався і набував форм листочків різних порід дерев, а також композиції листочків і квітів

4. Тваринні елементи. Залежність добробуту і життя людей від домашнього тваринництва або полювання на звірів сприяли фор­муванню символіки зображення тварин на писанках. Перш за все це олені, коні, барани, птахи, риби тощо

  5. Світогляд язичників виробив цілий пантеон богів, які втілю­вали уяву людей про природу. Найшановнішою була Берегиня або Мокош, Велика Богиня, прародителька Роду. Вона зображувалася як жіноча фігура з піднятими до неба руками.

Пізніше, очевидно під впливом християнства ця фігура трансформувалася у хрест. Цікавим є поєднання прямого і ко­сого хрестів як символу чоловічого та жіночого початку в жит­ті

   6. Для зображення роду наші пращури малювали дерево (ва­зон), де з одного кореня (вазона) піднімається до неба дерево або квітка, яка має дві симетричні сторони — чоловічу й жіно­чу  7. З утвердженням християнства і введенням у традицію свят­кування Великодня з обов'язковим атрибутом — писанки, на ній почали зображувати силует церкви. Цей мотив характерний для Лемківщини, де церкви мали свою оригінальну будову і були гор­дістю місцевого населення.

        8. Зірка — знак неба, визначення поряд­ку небесних тіл і підтвердження сонячного божества. У християнстві зірка — це знак царства Христа. Святий Апостол Павло називав зірку образом вибраних у вічнос­ті, і найбільш яскраво серед них світить Марія-Мати. Ласкава, як вранішня зоря, вона сповіщає про схід Сонця-Христа.

            9. Зигзаг, хвильки — символи води.

           10. Безкінечник — нескінченність життя.

11. Спіраль — знак вегетативної і органічної плодючості, і як знак Сонця є володарем часу. Числа 7 і 12 належать до аспекту Сонця. Це також символ¹ порядку таїнства літургійного року.

12. Свастика — знак святого вогню і сонця. У християнстві свастика є символом Божественної Величі. У ранньому хрис­тиянстві свастика охороняла від злих духів.

13. Дерево життя — як космічне дерево — є символом небес­ного стрижня і скарбницею життя: поєднує в собі подовженість і короткочасність, стійкість і динаміку, силу і слабкість, верх і низ; це символ безперервного відродження природи. Дерево посідає у Святому письмі центральне місце.

Із багатьох прнять можна виділити найсуттєвіше, а саме: дерево — це сукупність усього доброго й цінного; це образ Божої мудрості, входження в Божу волю і Божу довіру.

14. Дубовий листок як частинка дуба, що вважався притулком божого грому, бо в нього легко потрапляє блискавка, символізує силу Богів природи.

У Святому Письмі дуб — святий знак повноти життя Людей Божих та символ Божої справедливості.

15. Півень, передвісник дня — провідник божого сонця та сто­рож, який охороняє добро від впливу зла. У християнстві півень як передвісник світла є символом Христа, світла, що перемогло темряву. Птахи символізують благочестя Святих та їх піднесен­ня до Бога.

16. Кінь. У архаїчній міфології Бог-Сонце їде по небу на вогня­них конях. Кінь — символ невтомності руху сонця та нестриманої швидкості плинної води.